Автор: Сергей НЕ Фоменко
| < Один день из жизни фотографии «ню»…. | Старый Новый год > |
|---|
Його волнують тільки собствєнниє потрєбності!
У нього по вєнах тече синя кров!
Його обмундированіє подчерківає дикую суковатость!
Він – грозний дядько нашого общєства!
Тільки він ганяв бабок в подзємному переході!
Його перевели в ряд сотрудніков ГБДД!
На його плечах висять погони грозного сержанта!
Це Наглоєдов Григорій Ростиславович.
Начиная с рождения, його дитинство протікало в Мікрополісі Капітановка, що біля Житомира.
Вже в ті роки малий Грицько свистів у свисток, коли всі його ровєсніки ганяли м’яча на стадіоні, даже й не догадуючись, що йому прийдеться свистіть всю оставшуюся жизнь.
Доставши дєло із архіва, мені удалося вияснить, що Гриша був зачатий в результаті порваного г…на.
І тут я усвідомив, що це закон природи: що рветься, те й родиться.
Пішовши до школи, малий Муфлон, як його називали однокласники, начав проявлять непонятну ініціативу, в результаті якої поламані ребра вполнє оправдувались.
Сдаючи свої випускні екзамени, учителя йому самі дали непогану взятку, ліш би він не приходив на ці екзамени.
Хочу отмєтіть, що це йому дуже упало до душі і без цього качества він вже не міг.
Прийшовши додому, муфлонський подросток в очередной раз свиснув… грошовую заначку родітєлєй, подтвєрждаючи те, що він дєйствітєльно був не благоприятно зачат, і ринувся в поіски себя.
Уже на першому курсі ПТУ №6 він поняв, що цифра, яка отображає номер ПТУ, йому по душі, і, послє недолгого служенія преподаватєлям, він був зачислений до ряду Збройних Сил України, де іще раз було подтверждено його званіє «Муфлон».
Учітивая то, що хлопець виріс в багатодітній сім’ї і був самим послєднім, бо йому досталась честь завершить половую естафету, сослуживци всєгда любувались… чистотою унітазов у казармі.
Полная гнидоватость дала о себе знать послє отбиванія зборов в Сосновому бору, де учать міліцейським загонам всіх, только что прибивших дармоєдов.
Розширивши свою пику послє ученій, Гриша начав ісполнять неадекватниє дєйствія, за що получив очередноє званіє «Старший муфлон».
Через декілька років,послє поднятія правітєльством штрафов за дорожніє нарушенія, Грицько перебазірувався в Григорія Ростиславовича і ні грама не сто гектарова дача стала постоянним мєстом отдиха паренька, бо живе він на Печерську в маленькой такой 5-ти комнатной квартирке с балконом в сто метров.
Йому це все далося лєгко, бо він – рожденный стать міліціонером.
Еще интересненькое прочесть можно тут...
В общем, это всё "такЭ"... доброта сейчас не ценится... люди поступают по-сучьи... странно, как я не поменялась (хотя, я всегда знала, что я - особенная!) Не знаю лишь, ЧТО Я делаю в этом мире. Хотя.. и тут такое... - у меня свой мир. "Ты ненормальная))))". - "Хм... А я никогда и не говорила, что я нормальная.. даже наоборот - именно это я всем и пыталась объяснить всю свою жизнь."
прАстите.. это всё "дЭпрЭсЫвнИ строкЫ". Даже шутить не хочется... (у меня такое бывает крайне редко.. потому что именно я - душа компании и та, кого все любят, потому что я всем поднимаю настроение...) А сейчас.. душевно плохо мне... а даже нет того человека, кому хотелось бы это рассказать. На душе - пустота и одиночество. Еще раз прошу прощения за все написанное... просто хочется поделиться этим с кем-то, кто со мной незнаком.
Хочу весны... хочу любви. А на душе мороз. Я никогда не сдаюсь, но... боюсь, как бы не заледенело моё сердце. Ведь "один в поле - не воин". И даже милиция здесь ни при чем.