Роды глазами музчинки

Ви, як голуб’ята, гуляєте, тримаючись за ручку. 

Він шепче тобі своїми, потрісканими од вітру, губами ніжні, солодкі, як шоколад «Корона», слова, від яких твої колєнкі  починають несамовито труситься, влажность ощущається уже на п’ятках і «вишні» починають дико розцвітать, увєлічиваясь в розмере!

Ти всіми своїми внутренностями ощущаєш, що це твоє…., але, нашифрований в голові забор, не дозволяє тобі розтвориться в полум’ї почуттів, бо це Ваше первоє свіданіє!

Романтична обстановка будоражить Вас іще більше, бо Ви чекаєте того моменту, коли проізойде сладострастний лупінг, але ж, знову ж таки, забор в її голові зламати не реально, бо він железний.

І ось стоїте ви у трьох на березі Дніпра….

Сонце вже сідає за горизонт… Воно то красіво – это так, но він стоїть…. і всьо.

Хвиля радості накриває Вас обох не од того, що сонце заходить, бо холодіна така возле цього Дніпра, що аж соплі течуть, а од того, що завтра буде друге свіданьє… і забор як лопатою зніме!!!

Нема забора – поламався,

Скрипить кровать в отелі «Русь»,

Період брачний розпочався,

Мене не трогай – я………в предвкушеніїї сладості битія.

Свадьба! Що може буть прекрасней…. Темболее «по зальоту», бо кровать дєйствітєльно скрипуча попалась!

Біжить время. Пішов дев’ятий місяць. Брюхо начинає понемногу крутить. І настає та незабутня хвилина, коли:

Кричить дівка, як корова,

Бо в неї води одійшли,

А він стоїть й мовчить. Ні слова!

Бо тормоз.

Однако, коли тормозниє колодкі постерались, мужчина її грьоз найшов себя, розогрів авто, бо Мерс замерз, вєдь мінус 15 на градусніку, і попер свою возлюбленну рожать.

Зніяковілий до умопомрачітельного офігеванія от самого процесса , уже законний муж Афанасій послє слов доктора: «У Вас синочок! Одріжте, батьку, пуповину», очень серйозно повреділ темячко, ударившись головою об тумбочку с мєдікамєнтами, послє злосного обморока.

Про що це говорить, любі друзі.

А про те, що музчинка по своєй природі не склонен к реальним баталіям, які переносить женщина!

Вєдь наше дєло не рожать же, правильно? Придавить і убєжать… Бо так устроєна природа – матушка.

Як не крути ти гайку, а всеравно вона закручується тільки в одну сторону.

І надо би, уважаємиє музчини, перед тим, як Ахтунг, чпокінг, лупінг і всякий там пєтінг, задуматься: «А готов ли ти до цього?

Готов ли ти воспитувать своє чадо?» Але це все потом…. А зараз роди.

Тужся, тужся, родная -  іще чуть-чуть, зовсім мальохо…. О-о-о, як несамовито крутиться в голові….

Темнота в глазах каже про дєйствітєльну мужественность женщини… Звідки у Вас, дорогіє козочки, стільки моральних сил на це Великодушноє дєйствіє? 

Да Вам треба обязательно пам’ятник поставить імені Роздвигайлової Марії Захаровної!

Ми музчинки, в большей степені, не ценим то, що ви для нас витворяєте!!! Нє, ну конечно, смотря о чем идет речь....

Но зараз ми говорим о родах....Да, о родах, нехай йому грець! Ізмени, ложь і женская сущность - это другая тема.

Як же сложно винашувать ребенка, а потом іще й виродить його весом бриблізітєльно в 4800г, коли сама при цьому 45кг!

Кесерево - гаплик полний. Хоча в цьому нічого страшного нема, но все же.... Єслі би хоть один музчина в жизні родив - йому б,

навєрно, міліон доляров подкінули, а всі б остальниє - повимирали б к єдреній - фєній, якби знали, що слєдующа очередь їхня!

Що, не так? Так, єдрьон - загон. І де дівається романтика? Куда уходить той сладострастний лупінг? Які нафіг памперси?

Чому він тоді порвався?  А...... його знає! Такщо,счастья Вам і благоразумія, дорогая молодьож!

Текст написан при поддєржке проізводітєля презервативов «Неваляшка».

Презервативи «Неваляшка» - любой каприз за 1 гривню!