Жили-були дід і... дві девочки - студентки, які кімнату у діда знімали.
Грошей у девочек практически не було, так як навчалися вони на контракті і степендію їм не платили.
Але діда це не смущало, бо він був людина снисходітєльна і розумів сложность всієї ситуаціїї, та і самому йому було скучновато якось...
Девочки йому були дуже благодарні за це і робили все, що касалося його хозяйства.
Учитивая те, що хозяйство у діда було немаленьке, - девочкам іногда приходилось прогулювать занятия, але вони по цьому поводу дуже не переймалися, так як їм це було до вподоби.
Йшов час.
Курочки були уже на 3-му курсі учеби та на 7-му небі від щастя, бо, повторюсь, дід був до них дуже снисходітєльним: не брав з них гроші і, навіть, сам допомагав їм правильно обращаться зі своїм хозяйством у свої почти 70 лет.
Якось одного разу девочкам запропонували нове житло у центрі Києва з нефіговим видом на Днепр і недалеко від Університету, в якому вони рідко з’являлися, бо, іще раз повторюсь, у діда було хозяйство велике, яке доставляло їм задоволення більше, ніж, наприклад, пара по філософії.
Після цієї пропозиції, козочки дуже зраділи, але не хотіли залишати старого пердуна самого ибо вони, за період проживання, почали дуже цінувати всі битовиє прелести цього Дому.
Прийшов час вирішувати.
І девочки сказали одногласно: «НІ, ми не можемо так просто залишити самотнього дідуся!
Ми залишаємося!»
По цьому поводу був влаштований пир на троїх, після якого усе село почало називати дідову стару хатину «ДОМ - 3».
А в вузькому крузі 70-летнего Казанову знали, як «Красная шляпочка».
І це звання він підтверджує до сих пір!
Уже не один випуск цього та інших навчальних закладів пройшло через добродушного дідуся.
Кажуть, навіть, що сама Леночка Беркова виходила з цього дому...
Хто його знає?
Це ж село...
Автор: Сергей НЕ Фоменко
| < Ночная бабочка, а кто же виноват?! | НеРеальная история ... с печальным концем > |
|---|
