Не актуально, но факт, бо це увійде в історію… Грипозная свиня А(Н1)N1 Інтересная формула,не правда ли?
А я казав хлопцям, що не нада давать мені стільки курить…
Нє, ну а шо, не так? Роздули епідемію, наче скоро конець світу….
Дак єслі б дєйствітєльно була така страшна, як її розмалювали! «Тошнить мені од цих Мальдівов, мрачновато якось там! На Сейшилах і то лучше нємного» - розсуждає владєлєц мєстної аптеки на Хрещатику!
Часночний запах неустанно домінірує в воздухе.
Хлєбальніки розукрашені разноцвєтною марлею. Я понімаю, що уже трохи не актуально бакланіть про цю тєму, но це просто якийсь конкретний маразм, хотя і сам ходив в респіраторі, предворітєльно вимазавши у носі полтюбіка оксоліновой мазі, ато мало ли – може дєйствітєльно покоріт конкретная бацила!
Кричить свиня.
На всю страну вона кричить… с екранов телевізора.
Таміфлю і всяка там хімія дуже бистро розноситься по організму людей, заставляючи їх лишній раз не висовувать рило на вулицю.
Создається таке впечатлєніє, що наче Кашпіровський поработав, честне слово!
«Кахи-кахи» - доноситься од чувака, який їде рядом з усіма людьми в метро додому точить часник, бо гаплик такий в страні твориться, що даже не знаю за кого голосовать.
Удар копитом сзаді от лєвого пацанчика був необоснований, бо він не знав, що той чел просто удавився жвачкой!
В це время я обратив вніманіє на бабу, яка сиділа напротів мене: рожа постєпєнно начинає набирать цвєт спілої вишні, сльози несамовито виступають із її синіх, як Чорне море в період шторма, глаз; бульбашки із-под пишного, як картошка, носа із запахом цибулі достігають подбородка; платок ходить ходура од учащенного диханія…
«Да чихайте вже! Чи чого ви боїтеся»? – не видержало моє второє «Я» в глубині душі. І тут роздався необикновенний стерео-звук в стілє ретро із запахом часночних пампушок…
Ну развє це не маразм??? Ось до чого довело правітєльство український народ…
Объяснение одне: «ВИБОРИ»…
А ось іще один пример:
Махнувши зебреподобной палкою, сержант Бикопоров Іван Іванович «культурно» потребував у мене права на вождєніє, подряпаного без фар, автомобіля, на якому я мчався до любімой в період овуляції…
«Апчхи…» - невзначай вирвалось у мене йому в отвєт….
Він так і не узнав, що в мене їх абсолютно не було – дома забув!
Ось такий гаплик у нас робиться в странє!!!
Нє, ну може якась болячка і була мінімальна, але ж вона така, як у всі врємєна прошедшего врємєні. Не больше - не менше.
Просто роздули її до невероятних маштабов, щоб заставить нас зловить ізмєну і повестися на галімий чес со сторони наших «руководітєлєй»! Але ж ми не глупиє з Вами, ведь так???
Що не робиться – робиться к лучшему, так як все це безценний опит, которий ми должни, качественно проаналізірувавши, направить в нужноє і несомненно правильноє русло, бо ми – українці.
Ми – творці своєї історії!
Сергей НЕ Фоменко спеціально для українського народу!
Автор: Сергей НЕ Фоменко
| < В джазе только девушки | Кто последний - тот и папа > |
|---|

лайкаю лайк 


